Вашій увазі представлено символи, що поширені на писанках. Фотографії та матеріал використано з Facebook сторінки William Jula та музейного комплексу "Лемківське село"

Більше інформації про символіку лемківської писанки

 Лемківському Великодню передував Великий піст (40 днів). В цей період припинялися забави, обмежувалося споживання їжі. Дорослі і діти ходили до сповіді, щоб «очиститися» від гріхів і зла. Саме в цей час лемки дбали про обновки в одязі. Старші дівчата збиралися в одній із хат і виготовляли паперові квіти для оздоблення іконостасу в церкві та прикрашання своїх хиж.
Найсерйозніші приготування до Великодня починалися з Квітної неділі. У цей день святили «багнітки» - гілки верби, їх зв’язували скрученим льоном, щоб газдівка трималася купи. Освяченим багніткам надавали великого значення, їх тримали за образами, бо вони мають чудодійну силу. Ними виганяли на Юріїв день перший раз худобу в поле; вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була і плідна; димом від запаленої багнітки скурювали хижу від пропасниці; її підкладали під кути новобудов; під час бурі палили, щоб таким способом вигнати нечистого з комина.
У Великоднім тижні лемки садили трохи груль (картоплі) і сіяли трохи зерна, щоб був добрий урожай. Чоловіки наводили порядок на обійстю. жінки - в хаті.
Великодня п’ятниця для лемків була святом. Це був день великого посту. По всій Лемківщині в цей день не дзвонили в церквах, а тільки били у дерев’яну або залізну дошку (клепало). Це робили і в Страстний четвер на відправі, у перервах між читаннями 12-ти Євангелій.
У суботу жінки і дівчата готували крашанки і розписували писанки, З прийняттям християнства писанки, поступово ввійшовши у великодню обрядовість, стають символами воскресіння Христа.
Одна із легенд записана у лемківському селі Карликів: "Як Христос ішов на Голгофу, юрба жидів кидала на нього камінням. Не кожен камінь поцілив, але котрий доторкнувся до Христа, перемінювався у писанку. І на цю пам»ятку пишуть тепер писанки". Писанки або сирі яйця (залежно від пори року) клали у фундамент в усіх чотирьох кутах будинку, як обереги від злих сил, щоб щезла біда.
Розпис писанок вимагав неабиякого таланту і навичок. В залежності від кількості цибулиння отримували різні відтінки - від світло-цегляного до темно-каштанового. Широко використовували натуральні барвники: жолуді, шишки вільхи і ялини, засушені квітки шафрану, сік з ягід бузини, ожини чи столового буряка.
Писанки дарували кумам, сусідам, похресникам. Дівчина дарувала писанку хлопцеві, до того ж, найкращу писанку давала тому, хто найближче був дівчині до серця.
Із спогадів лемків з села Мілик писанки несли на гроби, своїм хресняткам (похресникам). Фарбовані "видутки" (порожня шкаралупа), нанизані вінком на нитку, завішували перед входом до стайні. Це мало запобігати худобу від хвороб. Такими ж різнокольоровими видутками обвішували перед великодніми святами плодові дерева, аби рясно родили, або якесь одне молоде дерево біля хати чисто для краси. Писанки, як споконвічні українські обереги, підвішували до образів, прилаштовували до вікон, декорували ними солом'яного дідуха-павука, якого вносили у хату на Різдвяні свята. Хлопці готували «сикавки», щоб у понеділок обливати дівчат.

Матеріал підготовлено працівниками музейного комплексу "Лемківське село"