Ткацький промисел займав дуже важливу частину лемківського господарства. Постійна потреба місцевих мешканців у вбранні, тканинах для оздоблення житла та виробах господарського призначення обумовила масове їх виготовлення в домашніх умовах. З ІХ-Х ст. ткацтво почало виділятися в окремий вид ремесла. Найпоширинішою сировиною для виготовлення ниток була овеча шерсть, льон та коноплі.

У межах терену Лемківщини залежно від якості ґрунтів вирощування льону і конопель мало не однакове поширення. Коноплі сіяли в основному на найврожайніших ґрунтах, в той час як льон був менш вибагливий.
Методи культивування цих культур були примітивними, а обробка волокон проводилась вручну, з допомогою простих архаїчних знарядь. Процеси обробки льону і конопель, які включають посів, вирощування, вибирання, висушування, обмолочування, вимочування, повторне висушування і очищення волокон спрямовані на досягнення придатного для прядіння прядива і надання їм необхідних властивостей. Зокрема, якість льону та конопель, тривалість і спосіб вимочування впливали на міцність волокон.
Вибраний льон з поля (рукою виривається жменьки льону із землі разом із корінням), розстелюють на сіножатях, або межах. Він роситься, тобто набирається фарби, а головки з насінням дозрівають. По вирощенні, - збирають льон у пучки, зв`язують у малі сніпки й сушать їх на сонці, або на печі. Потім молотять на насіння в сніпках та вимолочені сніпки труть – отіпують на терлицях. Подібно теж роблять з коноплями, тільки ще коноплі по вимолоті насіння мочать у річці, ставках, а коли вони побіліють, тоді їх сушать і отіпують на терлицях. У цей спосіб очищують льон (коноплі) і добувають клоччя. З клоччя прядуть нитки, а з ниток роблять – снують на дерев`яних верстатах-кроснах грубе полотно на верети, плахти, міхи. Внаслідок розчісування волокон отримували кілька ґатунків прядива, з конопель — три-чотири, а з льону навіть чотири або й п'ять. Чисті й довгі волокна називалися "повісмо", коротші — "зріби" і найкоротші — "отіпки", "клоча", "верхівки"). Для отримання найвищої якості прядива повісмо чесали на гребені повторно. На всій території Лемківщини, як і в інших регіонах України, під час розчісування прядива практикувалося також змішування волокон льону та конопель у різних пропорціях.
Витертий льон – жменьки чешуть на щітях і щойно тоді прядуть, навиваючи на куделю та прядуть тонкі нитки на полотно.

Матеріал підготували працівники музейного комплексу "Лемківське село"