Сумний Святий Вечір

В сорок шостім році,

По всій Україні,

Плач на кожнім кроці.

Села руйнували,

По тюрмах саджали,

Так Московії катюги

Україну мордували.

В кайдани кували,

Щоб ми їх носили,

Люд невинний тисячами

Заганяли у могили.

Сіли до вечері

мати з діточками,

Замість мали вечеряти

Вмились дрібними сльозами.

Заплакану матір

Діточки питають

Мамо, мамо де наш тато

З нами чом не вечеряють.

Тато наш далеко

В холоднім Сибіру,

Споминає Святий Вечір,

Українську нашу віру.

Споминає волю,

Переносить муки,

А його зболіле серце

Плаче від розлуки.

Ісусе наш Боже,

Зглянься Ти над нами,

Дай побачити всіх рідних

За святковими столами.

А в боях померлих,

Наших всіх Героїв,

Прийми Боже милосердний,

Жити вічно в Царстві Твоїм.

Сумний Святий Вечір

В сорок шостім році,

По всій нашій Україні,

Плач на кожнім кроці.

Сумний Святий вечір в сорок шестім році:

По всій нашій Україні плач на кожнім кроці.

Сіли до вечері мати з діточками,

Замість мали вечеряти та й облилися сльозами.

Мати гірко плаче, а діти питають:

– Мамо, мамо, де наш тато, чом не вечеряють?

– Тато на чужині, в далекім Сибіру,

Споминають Святий вечір в нашій славній Україні.

Споминають Святий вечір і усю родину,

Батька, матір, жінку й діти, й нашу неньку Україну.

Сумний Святий вечір в сорок шестім році:

По всій нашій Україні плач на кожнім кроці.