Енді Уорхол (справжнє ім’я Андрій Ворхола) – один із засновників поп-арту, який довів усьому світові, що митець не обов’язково має бути голодним, але може неабияк заробляти на своїх творах.
Цей дивний чоловік усе своє життя плів павутину пліток та таємниць довкола своєї персони. Він був не лише арт-бізнесменом, але й видавцем, і дизайнером, і колекціонером, кінорежисером, письменником, скульптором, продюсером та художником.
Енді Уорхол – син вихідців із Лемківщини Андрія і Юлії Вархолів, народився 6 серпня 1928 року в місті Піттсбург (штат Пенсильванія, США).
Навчався в інституті Карнегі, де вивчав комерційне мистецтво. Енді Уорхол був досить своєрідним хлопцем із дивакуватою відстороненою поведінкою та парадоксальним мисленням. Втім, вчився він дуже добре, хоча часто був не зрозумілий оточенню.
Після закінчення навчання юний геній поїхав до Нью-Йорку, де займався оформленням магазинів, створював плакати та листівки, а потім ілюстрував журнали, серед яких і «Vogue».
Перша виставка Енді Уорхола відбулася в 1952 році, вона пройшла з шаленим успіхом. Митець все більше і більше поринає у малювання, а не лише в рекламу. Загадкова зовнішність Енді Уорхола подобалася публіці: чорні окуляри, блідаве обличчя, біла перука.
Ви гадаєте, що Уорхол створював щось надто оригінальне? Ви помиляєтеся. Він прекрасно усвідомлював, що масами керує мода і створив на цьому потужний бізнес.
У 2007 році вартість придбаних на аукціонах творів Енді Уорхола досягла 422 мільйонів доларів, причому сімдесят чотири його роботи були придбані не менш, аніж за мільйон доларів. Уорхол «порвав» навіть самого Пікассо!
Енді Уорхол прославився своєю цинічністю та зневагою до людей. Коли довкола генія через непорозуміння з ним помирали люди – його презирство до них не мало меж. Він відмовлявся допомогти їм, коли вони благали про допомогу.
На картинах Енді Уорхола американці бачили символи поп-культури, які були їм близькі та зрозумілі: банка з томатним супом, банки коли, зображення кінозірок і навіть … електричний стілець!
Помер король поп-арту від серцевого нападу в 1987 році. Усі свої гроші митець зберігав у банках з-під печива, адже не довіряв банкірам зовсім. Як не дивно, в кабінеті Уорхола не було і натяку на сучасне мистецтво. Певно, геній неабияк втомлювався від продукування мас-культу.
Уорхол належав до парафії Української Греко-католицької церкви Св. Івана в Нью-Йорку. Він вважав себе релігійною особою. Уорхол майже щоденно відвідував літургії, і священик при церкві говорив, що він бував у церкві ледь не щоденно. В його мистецтві відчувається вплив іконографії. За свідченнями брата Уорхола Енді був дуже релігійною людиною, але не хотів, щоб люди це бачили, бо вважав свої релігійні переконання особистою справою.
Уорхол помер у Нью-Йорку о 6:32 ранку 22 лютого 1987 від інфаркту. Брати перевезли тіло художника в Пітсбург для поховання, яке відбулося в Українській Греко-католицькій церкві ім. Св. Духа. На похороні була присутня Йоко Оно.
Після літургії тіло було поховане на українському греко-католицькому кладовищі ім. Св. Івана Хрестителя в Пітсбурзі. Уорхола поховали поряд із матір'ю та батьком.
Творча спадщина Уорхола була настільки великою, що розпродаж його майна на аукціоні «Сотбі» в Нью-Йорку затягнувся на 9 днів. Загальна вартість проданого майна склала 20 мільйонів доларів.
Існують два музеї, де зберігаються твори Уорхола:
- Музей Карнеґі в Пітсбурзі, штатПенсильванія, де знаходяться 12 тисяч праць художника.
- Музей у Меджилабірцях, в Словаччині, 15 кілометрів від села Микова, де народилися батьки Уорхола. Тут зберігаються декілька оригіналів, подарованих Фундацією Уорхола й родичами митця. Зокрема — дитяча вишиванка, у якій хрестили Енді та поштові конверти, підписані художником, у яких він надсилав листи своїм рідним.
Табличка на в'їзді в село: Вас вітає Микова — батьківщина родини Енді Уорхола.
