Лемки - західна етнографічна гілка українського народу, яка проживає в Карпатах. Гори поділяють Лемківщину на Північну (галицьку) і Південну (словацьку і (закарпатську). Внаслідок угоди між Урядом УРСР і польським Комітетом Національного Визволення від 9 вересня 1944 року з Північної Лемківщини депортовано 483808 осіб і розсіяно майже по всіх областях України, в 1947 році здійснено анти людську операцію «Вісла» по переселенню лемків на захід - колишні німецькі території, які відійшли до Польщі.
Вищеназвані депортації з рідних земель поставили на межу зникнення етнографічну групу українського народу – лемків та їх самобутню культуру, звичаї, традиції.
На протязі багатьох років Товариство «Лемківщина» зверталось до Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України з вимогами дати політичну оцінку подіям 1944-1946 рр., вибачитись перед народом за страшні дії тоталітарного режиму, за геноцид, прийняти Закон про депортацію українського народу з Польщі. Але, на превеликий жаль, цього не сталося.
Лемківщина дала світу і Україні видатних діячів, а саме : М. Василевич – переписувач Пересопницького Євангелія, на якому Президенти України дають присягу; М. Вербицький – автор музики Гімну України; М. Болудянський – професор, перший ректор Петербурзького університету; Д. Бортнянський – композитор; М. Менцинський – співак; Й. Сембратович – митрополит УГКЦ, кардинал УГКЦ; Богдан-Ігор Антонич – геніальний поет, Никифор Дровняк – художник-примитивіст та багато інших.
Їхні традиції продовжили депортовані лемки. Це – Патріарх УАПЦ Димитрій, сестри Байко – народні артисти України, Дмитро Бедзик – письменник, О. Чабан, І. Щерба, М. Барна, В. Бігуняк – професори, доктори наук, С. Турчак – народний артист СРСР, О. Бенч – професор, заступник міністра культури і туризму України, М. Мисько, В. Одрехівський, Сухорські, І. Мердак, В. Ропецький – скульптори, І. Красовський – історик, М. Горбаль – поет, громадський діяч та багато інших.
З метою вивчення минулого і сучасного життя лемків, збереження їх самобутньої культури, народних традицій, звичаїв, єднання усіх вихідців з Лемківщини, що проживають у різних країнах світу в єдину лемківську родину створились лемківські громадські організації. Так в 1998 році створено Львівське Крайове Товариство, в 1990 році – Тернопільське, в 1991р. – Івано-Франківське, пізніше Київське, Полтавське, Чернівецьке Товариства.
В 2001 році в м. Львові відбувся Установчий З`їзд лемків України, на якому створено Всеукраїнське Товариство «Лемківщина» (ВУТЛ). Головою обрано Олександра Венгриновича. Сьогодні в 18 областях діють організації Товариства.
Нашими краянами багато зроблено в питаннях відродження культури, звичаїв, традицій, створено мистецькі колективи різних форм, музеї, музейні кімнати, проводяться кермеші на різних рівнях, випускається газета «Дзвони Лемківщини», «Лемківський календар».
Вже десять років поспіль проходить фестиваль лемківської культури. Перші три фестивалі мали статус Крайового. З 2002 року фестиваль є Всеукраїнським і проходить під гаслом «Цне мі ся за Тобом, мій лемківский краю.» Кожного року в в програму фестивалю входять хід-парад учасників, відвідування музею, відкриття і закриття свята, запалення і гасіння Ватри, прес-конференція для журналістів. Фестиваль збирає близько десяти тисяч краян з багатьох областей України. У концертах виступали провідні артисти Іван Мацялко, Богдан Іваноньків, Богдан Сташків, Степан Галябарда, Левко Дурко, Іван Угляр, кобзарська родина Яницьких, народний ансамбль пісні і танцю «Лемковина», народна хорова капела «Яворина», народна хорова капела «Радоцина», народна хорова капела «Бескид», народний фольклорно-етнографічний ансамбль пісні і танцю «Студенка», лауреати Всеукраїнських і Міжнародних конкурсів Анна Чеберенчик, Леся Горлицька, Софія Федина, Юлія Дошна, дует «Червоне і Чорне», колективи з Польщі, Сербії. Тут можна оглянути виставки малярства, різьби, гончарства, ткацтва. Але цього недостатньо, щоб зберегти цю самобутню культуру, традиції та звичаї. Необхідно з нашого боку, лемків, проявити більш рішучий інстинкт самозбереження в різних напрямках: правовому, науковому, організаційному, духовному та прояві самоіндентичності, а з другого боку – необхідні державні програми України, Польщі, Словаччини, там де масово проживають лемки-русини.
Олександр Венгринович - голова Всеукранського товариства «Лемківщина»
