• (0352) 522993
  • Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Звіт Голови ВУТЛ на VI з'їзді ВУТЛ

 Звіт Голови ВУТЛ Олександра Венгриновича м. Львів 8.11. 2014 року

Всечесні отці!

Шановні делегати, гості!

Дорогі краяни!

VI-ий З´їзд ВУТЛ проходить у складній суспільно-політичній обстановці, коли відбулася революція гідності, коли Україна втягнута у війну з Росією за збереження цілісності держави, своїх прав, за вибір жити разом з європейською спільнотою, коли створюється нова українська нація.  Формується нова держава – з одного боку, а з другого – зростає роль ВУТЛ у лемківському середовищі та громадському житті України.

Досвід діяльності наших організацій засвідчує посильність вирішення поставленої мети – сприяння етнічному відродженню Лемківщини, збереження самобутньої культури, традицій, звичаїв і захист прав наших краян.

Невід'ємною, а може найголовнішою частиною нашої мети є збереження етнографічної групи українського народу – лемків.

По волі тоталітарних режимів Польщі і СРСР в 1944-47, 1951р.р. сотні тисяч лемків були депортовані зі споконвічних земель за національною ознакою і розкинуті по світу. А ще додати асиміляційну етно-політику колишнього Союзу, Польщі та Словаччини, будемо мати повну картину трагедії нашого народу, який поставлений на межу зникнення. Цілий субетнос може зникнути з обріїв європейської цивілізації.

Що ми повинні робити в  таких умовах?

- Лемки і лемківські організації України мають і надалі бути ініціаторами збереження етнографічної групи українського народу.

- Має спрацювати інстинкт самозахисту лемків.

- Створювати самим і вимагати від України, Польщі і Словаччини, де проживають автохтони і депортовані, створення державних і міжнародних програм збереження субетносу та їх культурної спадщини.

Задачі надзвичайно важкі, але крок за кроком, через урядові чинники, маємо іти до мети і всю нашу діяльність спрямувати на це.

I. Організаційно – координаційна діяльність Товариства

Наше Товариство має статус Всеукраїнської громадської організації. Якщо, до 2013р. вимагали тільки протокольного оформлення легалізації організацій, то тепер необхідно легалізувати їх у місцевих органах влади в кожному регіоні. До складу ВУТЛ входять наступні обласні організації:

1. Тернопільська,

2. Івано–Франківська,

3. Львівська,

4. Чернівецька,

5. Донецька,

6. Житомирська,

7. відділення в Полтавській, Хмельницькій, Одеській областях та у місті Сімферополі

8. Створено Перечинську, Горохівську та Компаніївську районні організації.

9. Рівенську і Вінницьку міські організації

Київське Товариство «Лемківщина» ім. Антонича, Луганське Товариство депортованих «Ватра» не провели перереєстрацію, нині  не є членами ВУТЛ, а Херсонська організація ще не легалізована.

В Тернопільській області діє 15, Івано-Франківській – 9, Львівській – 10, а в Закарпатській – 4 районні організації.

В Тернопільській області, крім районних організацій, діє  41 осередок.

Члену Колегії П.Ясинчаку було доручено створити регіональні організації в Дніпропетровській і Запоріжській областях, але з різних причин завдання не було виконано.

Засідання Колегії проводилося згідно Статуту, не менше одного разу в квартал  в Івано–Франківську, Рожнятові, Монастириську, Львові, Тернополі, Чорткові, Збаражі.  

Своїми листами Голова Товариства інформував обласні (регіональні) організації про діяльність Колегії за відповідний період. Мушу зауважити, що від багатьох організацій не отримав зворотної інформації.

На засіданнях Колегії розглядалися різні питання статутної діяльності, щорічно затверджувався План роботи Колегії на наступний рік. Майже всі члени Колегії мають контактні електронні адреси.

Товариство організовувало поїздки на Лемківську Ватру в Ждиню, на фестиваль у Свидник (Словаччина), на регіональні фестивалі в Луганську, Полтаві, Рожнятові, Городку, Самборі, Закарпатті.

Тернопільська обласна організація організувала поїздку в Стільсько на Львівщині - столицю білих хорватів.

Увагу приділяли і молодіжним організаціям.

Молодіжні організації Тернопільщини, Львівщини, Івано–Франківщини також організовували поїздки в Польщу та Словаччину. Молодіжні групи Монастириська, Чорткова, Львова брали активну участь в організації Всеукраїнського фестивалю лемківської культури в Монастириську.

Слід сказати, що в мистецьких лемківських колективах переважна більшість молодь. Зокрема в Монастириську, створений три роки тому молодіжний танцювальний гурт, в якому більше сто осіб, вже виступав на сценах Польщі. Необхідно відмітити також активність дитячого мистецького колективу з Калуша. Колегія надавала їм матеріальну допомогу. Мистецькі молодіжні колективи – це окреме організоване життя молоді лемківського походження.

Молодіжна організація з Монастириська провела канікули у лемківському середовищі Польщі, а з Польщі – у Монастириську. Молодіжні організації Тернополя і Львова зустрілися у Львові. В Рожнятові був створений  молодіжний табір. Молодь Тернопільщини і Львівщини разом побували на фестивалях Лемківщини і в Свиднику.

Члени Колегії зустрічалися з народними депутатами, керівниками фракцій, брали участь у Комітетських слуханнях, зустрічалися з Головами Державних Комітетів та служб, із заступниками Міністрів Мінсоцполітики і Мінкультури, з керівниками обласних адміністрацій стосовно лемківських проблем. П. Ясинчак (Луганськ), Й. Ругало (Кіровоград) та я брали участь і виступали на з´їздах ветеранів України.

На різних заходах у Тернопільської області та Всеукраїнському фестивалі завжди присутні перші керівники ОДА, обласної ради, міський голова Тернополя, народні депутати, представники міністерств, делегації сусідніх областей, керівники районних РДА.

Тисячі наших краян брали участь у революції гідності.  Двоє з них, Назар Войтович (Збараж) і Володимир Жеребний (Рудки) загинули на барикадах Києва і віднесені до Героїв Небесної Сотні. Сотні наших краян є учасниками АТО.

Наші організації з Львова, Івано –Франківська, Тернополя, Чорткова надавали матеріальну допомогу воїнам АТО, передавали лікарства мешканцям – лемкам, які опинилися у лікарні  зі села Переможне Луганської області. З  цього села залишилися рештки, а пам’ятник жертвам  депортації, зруйнований як символ бандерівців.

Копичинецька організація надала матеріальну допомогу і притулок 21 осібі зі с. Переможного.

На прохання 40 лемків – воїнів батальйону «Збруч», у Тернополі урочисто передано прапор Товариства «Лемківщина» і матеріальну допомогу.

До кращих організацій можна віднести  Дрогобицьку, Самбірську, Бориславську, Городецьку, Чортківську, Тернопільську міську, Монастириську, Гусятинську, Бережанську, Козівську, Підволочиську, Збаражську, Калушську, Рожнятівську, Перечинську, Ужгородську, Велико Березнянську.

Велику допомогу в масовому відвідуванні нашими краянами малої Батьківщини надають обласні організації Львова, Тернополя, Івано–Франківська, Ужгорода через створення груп, які допомагають оформляти документи для отримання візи. З цих питань ми неодноразово зустрічалися з Генеральними Консулами Львова і Луцька. Особливе місце  в нашому громадському житті має Фонд «Рід Лимичів». Ця організація встановила три пам’ятні родові знаки у Рівному, Вінницькій області та в селі Лікоть Турківському району. Вона в пошуках істини та історичного походження багатьох лемківських родів. За це їм від нас велика подяка і повага.

З 1 січня 2013р. діє новий Закон України про громадські об´єднання. Згідно цього Закону, до 2018р. ми повинні впорядкувати свої Статути і Положення. Думаю, що будуть внесені зміни, тому що він готовився під режим Януковича. Якщо організації мали статус юридичної особи до 1 липня цього року, залишаються і надалі такими. Так чи інакше, наш діючий Статут вимагає змін і доповнень, тому необхідно створити Статутну комісію для його оновлення.

Нашим районним організаціям треба розширити структурну географію Товариства – створювати нові осередки в селах, де компактно проживають лемки, залучити їх до організованого життя. Це стосується і регіональних (обласних) організацій.

В організаційній діяльності є ряд питань, над якими необхідно надалі працювати:

- не всі організації легалізовані шляхом повідомлення чи створення юридичних осіб;

- недостатньо надаємо допомогу в створенні молодіжних організацій;

- ще є великий простір для створення сільських осередків, районних і регіональних організацій;

- активніше повинні працювати обласні організації.

Названі недоліки залежать від районних і обласних (регіональних) організацій. Із досвіду роботи вимальовується така схема: кожна районна організація повинна провести не менше трьох – чотирьох заходів місцевого значення, а обласна -  таку ж кількість, тільки обласного значення.

Про лемків говорять у ЗМІ, телебаченні, радіо. Лемківськими  іменами називають споруди, заклади, підприємства. Так  на Тернопільщині найбільший супермаркет названо «Орнава», готельний комплекс у Борщеві - «Лемківська садиба», в Чорткові діє кафе «Лемківська світлиця», в Монастириськах музей - «Лемківське село», в Терноплі кафе – «Лемківський двір», підприємство -«Яворина».

Наша діяльність підняла з колін тисячі наших краян, а лемківська пісня «Пливе кача по Тисині» стала реквієм і підняла авторитет нашого субетносу.

II.Політико – правова діяльність

Наші політичні вимоги залишаються незмінними:

1. Надання політичної оцінки подіям у1944-46,1951р.р., та вибачення перед нашим народом за заподіяні кривди.

2. Прийняття Закону України про депортацію українського населення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя в 1944-46,1951р.р.

3. Встановлення безвізового перетину кордону для депортованих осіб та їх нащадків.

4. Створення Державної програми з відродження та збереження культурної спадщини лемків

Всі ці чотири питання є актуальними і сьогодні, і в майбутньому. Ми не зуміли вирішити їх у 2005-2009р. при Президенті В. Ющенку, в 2010 - 13р.р. зверталися до В. Януковича, до керівника фракції О. Єфремова.

В 2013 р., при підготовці до 70 річчя депортації, ми  знову звернулися з пропозиціями до В.Януковича. Відповіді не отримали. В березні 2014р. звернулися до в.о. Президента О. Турчинова. Також - нічого.

З цими питання ми знову звернулися до Президента України П.Порошенка. Адміністрація Президента нашого листа направила в КМ України, Кабінет Міністрів –Міністру соцполітики. Відповідь прийшла від заступника Міністра, який нічого не обіцяє, ніби держава не в боргу перед нами і все вирішено. Можливо, це питання було не на часі.

Протягом звітнього періоду народні депутати М.Косів, К.Ващук, Я.Джорджик, О.Зарубінський та інші підготовили проекти Закону про депортацію, але в порядок денний роботи Верховної Ради їх не включили. М.Косів  був присутній на засіданні Колегії при обговорені його проекту.  

Зауважу, що їхні проекти не відповідають нашим вимогам.

Це стосується і Державної програми збереження культурної спадщини.  Щодо безвізового перетину кордону, здавалося б, що ми вже на межі досягнення і були близько мети. Але, коли обіцяють - чекай гіршого.

З цих питань необхідно членам Колегії, керівникам обласних організацій зустрічатися з народними депутатами і поновити нашу співпрацю.

2014р. особливий у всіх відносинах. Колегія звернулася до Президента України про відзначення 70 -річчя депортації на державному рівні, як це було в 2004році. Але Указу Президента України не було. Колегія прийняла рішення широко відзначити 70 - річчя депортації на державному місцевому рівні. Керівники обласних організацій повинні були звернутися до керівників облдержадміністрацій та обласних рад про прийняття відповідних розпоряджень щодо відзначень. Так Тернопільська влада прийняла розпорядження, в якому вказано, щоб у всіх населених пунктах провести вечори - пам´яті, «круглі столи», зустрічі, панахиди, наукові конференції. У Тернополі на кошти міської організації споруджено в бронзі пам’ятник жертвам депортації (автори -  брати Сухорські з Львова), проведено трьох годинний Вечір – реквієм, на якому були присутні біля 1000 осіб.

У районних центрах  Монастириську, Бучачі, Збаражі, Козові, Підволочиську, Чорткові, Копичинцях, Теребовлі, Жовтневому, Микулинцях проведені заходи у різних формах. Такі заходи будуть проводитися і в інших обласних організаціях.

16 вересня 2014р. в Києві Комітетом Верховної Ради та Інститутом національної пам´яті проведено слухання «Трагедія українців Закерзоння – злочин комуністичного режиму» під керівництвом народного депутата О.Панкевича. Доповідачами були ведучі історики України Ю.Макара, В.Сергійчук, В.Вятрович. Саме проведення слухань - це позитивне явище. Прикро, що на цьому слуханню було дуже мало народних депутатів і посадових осіб. Ми дальше говоримо один одному про депортацію.

На Тернопільщині встановлені 14 пам´ятників і пам´ятних знаків до різних дат депортації. Такі пам´ятники встановлені також у Долинах, Калуші, Галичі, Самборі, Золочеві.

Найбільшого успіху досягли ми, коли  з нашої подачі і допомогою  народні депутати з Тернополя Я.Джорджик й  І.Стойко провели Закон про статус учасника війни. Він діє й сьогодні. Цим ми гордимося. Ми змогли матеріально допомогти краянам всієї України.

Наші організації та громадкість широко відзначили 65 – річчя депортації та ганебної Акції «Вісла» (1947рік).

У Львові була проведена міжнародна наукова конференція. Відзначення пройшли в Тернополі, Івано–Франківську, Долині, Калуші, Чорткові, Монастириську, Підволочиську, Дрогобичі. До цих дат створено ряд телефільмів у Рожнятині, Монастириську та Тернополі, які були показані по телебаченню.  На телеканалі «1+1» показано матеріали про Лемківські республіки (1918р.). У Хмельницькому проведено два «круглі столи».

У Тернополі обласний архів представив експозицію з документів про нашу депортацію.

Щодо «політичного русинства». Сьогодні багато говориться про сепаратизм у Закарпатті. Наша Закарпатська організація стоїть на проукраїнських позиціях, відмежовується від «політиканства» Магочі та о.Сидора. Колегія Товариства та правління Закарпатської організації прийняла заяви щодо звернень «так званих керівників» Підкарпатської Русі до Путіна з проханням ввести російські війська до Закарпаття. Колегія Товариства та обласне правління засудили дії цих «політиканів».

III. Культурно масова діяльність

У цій частині діяльності Товариство зробило вагомий крок. Можна сказати, що у питаннях збереження і відродження нашої культури нам вдалося багато зробити.

Найбільшим проектом є щорічний Всеукраїнський фестиваль «Дзвони Лемківщини» та регіональні фестивалі. Фестиваль у Монастириську від пісенного свята переріс до фестивалю культури. На двох сценах два дні виступають до 120 мистецьких колективів і окремих виконавців, створено містечко народних промислів, «майстер – клас», лемківська кухня, спортивних змагань. У музейних приміщеннях виставлені експозиції на лемківську тематику з вишивки, народних промислів, церковної атрибутики, архівних документів.

Фестиваль поступово перетворюється у міжнародний. У 2013р. його відвідало близько 30 тисяч осіб із різних куточків України, Австралії, Сербії, Хорватії, Словаччинни, Польщі, Франції, Молдови, Росії, Іспанії, Італії.

На сценах виступали професійні та аматорські колективи з Польщі, Хорватії, Сербії, Словаччини,  Австралії, Італії та  різних областей України.

До 2014р. фестивалі проводилися в с.Переможному (Луганська обл.), Зінькові (Полтавська обл.), Ягільниці (Тернопільська обл.), Городку, Самборі, Бориславі (Львівська обл.), Рожнятові (Івано–Франківська обл.), Кострині (Закарпатська обл.). Ініціаторами та головними виконавцями цих фестивалів є лемківські товариства. До їх організації залучені тисячі наших краян.

Необхідно визнати, що без допомоги держави провести Всеукраїнський фестиваль було б неможливо. Держава надає нам допомогу в :

- забезпеченні і дотриманні санітарно–епідеміологічного стану закладів громадського харчування і торгівлі, подачі води;

- цілодобовому медичному забезпеченні;

- цілодобовому протипожежному забезпеченні;

- охороні правопорядку (біля 200 осіб міліції з сучасними технічними засобами), включно із забезпеченням дорожнього руху;

- забезпеченні подачі електроенергії;

- культурно-методичному забезпеченні, виділенні транспорту для перевезення мистецьких колективів;

- інформаційному забезпеченні.

Цей фестиваль має свої недоліки. Чим він стає більшим, щорічно з´являються нові недоробки і прорахунки.

Сьогодні постає питання про створення постійно діючого професійного органу, тобто дирекції фестивалю. Регіональні фестивалі необхідно також розвивати, так як вони мають велике значення на місцевих рівнях.

Колегія прийняла рішення не рекомендувати у важкому 2014р., коли гинуть вояки і мирні люди, проводити і брати участь у фестивалях та інших розважальних програмах.

Різдвяні свята, Пущання у лемківських традиціях, які щорічно проводяться у Львові, Тернополі, Івано–Франківську, Чорткові, Жовтневому, Монастириську, Рожнятові, є кроком вперед у згуртуванні краян, у продовженні традицій та духовності.

У Львові щорічно проводиться фестиваль лемківської писанки. У ньому беруть участь як дорослі, так і діти, яким передають навики і любов до лемківської культури. Виставки, конкурси лемківської писанки проводяться також у Тернополі, Чорткові, Бережанах, Рожнятові, Калуші.

Величавою  подією у культурному житті лемків була «Велика коляда» у Львові, в якій взяли участь мистецькі колективи Львівщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини. Це велике мистецьке і духовне свято лемків, які гідно предсавляють нашу культуру.

Необхідно згадати відзначення великих постатей Лемківщини. У Дрогобичі було проведено вечір спогад про Митрополита Сембратовича, священика С.Венгриновича. У Тернополі на відзначенні ювілею Б.І.Антонича виступали близько 150 артистів, разом із симфонічним оркестром обласної філармонії. Відзначення ювілею Б.І.Антонича пройшли і у Львові з допомогою молодіжних організацій. 

У Львові хор «Лемковина» відзначила своє 40-річчя великим святковим концертом.

20-ти  і 25-ти річчя організацій проведено в Бориславі, Львові, Бережанах, свій ювілей відзначила церква у Шевченківському гаї та мистецький колектив «Бескид» з Івано-Франківська. Бережанська районна організація широко відзначила 100 – річчя етнографа О. Гижі.

У Львові організовано мистецьку виставку М.Янко, у Тернополі - Л.Сороки та її сестри О.Задорожної, у Монастириськах - П.Адам´яка, М.Тиханського, у Івано–Франківську - лемківського одягу (ляльок) І. Криницької. Мистецькі колективи Львова, Монастириська, Борислава, Калуша часто запрошують різні організації в Польщі з метою їх виступу на кермешах, фестивалях. Проведені авторські концерти у Тернополі Надії Кулик, у Житомирі - Ярослава та Валентини Теплих, Анички з Теребовлі, Богдана Пастуха у Львові.

У с. Пастуше (Чортківський р-н) та у Тернополі споруджені (архітектори – лемки Б. Дудяк та О.Головчак) у лемківському архітектурному стилі муровані церкви.

У даний час лемківські громади  в Івано–Франківську та Тернополі будують дерев´яні церкви, щоб вшанувати на новій малій Батьківщині лемківську самобутню культуру та залишити слід нашого перебування для нащадків. Кожну неділю проводяться лемківські Служби Божі у Тернополі та Івано –Франківську, а також у Львові - у Шевченківському гаю. У Києві проведена виставка творів Никифора, а у Монастириську організована експозиція приурочена цьому видатному художнику - примітивісту.

Тернопільська міська організація щорічно проводить для дітей свято св. Миколая, в якому беруть участь більше 50-ти дітей.

На сьогоднішній день діють лемківські музеї: у Монастириську – державний обласний музей, а також у Тернополі, Ягольниці, Гутиську, Летячому  на Тернопільщині  на громадських засадах. У Львівській області діє музей Б.І.Антонича, у с. Зарічево (Закарпаття) - музей лемківської культури. У Калуші, Рожнятині, Бориславі, Копичинцях, Бережанах  діють музейні кімнати. В Перечині створений перший лемківський театр.

В Тернополі та Ужгороді продовжують випускати газети «Дзвони Лемківщини», «Лемки Карпат». У Львові - альманах «Лемківський календар», інтернет - вісник СФУЛО. Член Колегії І.Дуда видав «Лемківський словник», «Лемківський гумор», «Лемківські приповідки». Я.Теплий випустив книгу «Лемківська Атлантида», І. Красовський – Лемківський Енциклопедичний Словник». На науковому обрії України  появилися нові імена кандидатів наук Г.Ступінської, Н.Лісняк,  В.Наконечного, Д.Байканич, О.Фабрика, Г.Русин. У м. Львові і Тернополі відкриті інтернет-сайти.  На мою думку, постає час змінити теперішню роль ФДЛ, настає потреба перетворити її у наукову  організацію.

Наші краяни виїжджають на рідні землі впорядковувати могили, цвинтарі, церкви, беруть участь у кермешах, із великим ентузіазмом, запалом продовжують їздити на Лемківську Ватру. На жаль, через різні причини, за останні роки зменшується кількість наших мистецьких колективів у програмах Ватри. Можливо,  це тимчасове явище.

Цікавим  проектом є те, що лемки села Солотвини біля Криниці, які живуть у Польщі та Україні, спільними зусиллями планують поставити пам’ятник із повним переліком прізвищ мешканців села до депортації.

IV. Фінансова діяльність

Лемківські організації ВУТЛ провели великий обсяг роботи з питань статутної діяльності. Можливо багато заходів мною не названо. Думаю, що виступаючі доповнять мою доповідь.  

Кожна організація шукала меценатів, спонсорів.

Товариство фінансувалося через спонсорів та, частково, Державною службою ветеранів - окремі обмежені проекти.

Голова Контрольної Комісії зробить доповідь про перевірку руху коштів.

Колегія щиро дякує спонсорам і меценатам за виділені кошти для здійснення нашої статутної діяльності.

Шановні делегати !

Оцінку роботи Колегії та мені, як голові, даєте Ви.

Наші організації, з часу створення Товариства, зробили величезний крок у збереженні лемківського субетносу, у збереженні і відродженні нашої культури, а зробили це Ви - патріоти Лемківщини. Хочу подякувати кожному, хто хоч трошки долучився до підняття авторитету лемків, до нашої справи, хто на громадських засадах плідно працював, забираючи час у своєї родини і віддавав себе справі Лемківщини.

Я хочу подякувати членам Колегії, головам обласних і районних організацій, осередків –генераторам нашої справи.

Лемки є достойною етнографічною групою українського народу, десятки тисяч наших краян підняті з колін з Вашою допомогою.

Певно, не все мені вдалося зробити на цій посаді, захищаючи інтереси краян. Працював чесно в ім´я нашого народу. Я прошу вибачення, якщо перед кимось провинився.

Я залишаю цю посаду. Новий голова повинен зробити ще один крок вперед для ствердження лемків.

«Боже заплат Вам», дороги Краяне!


© 2014-2021 Всеукраїнське товариство "Лемківщина". Авторські права застережені. При використанні матерілів сайту - посилання обов'язкове!