• (0352) 522993
  • Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Відкриття фестивалю

 У 1999 році фестиваль "Лемківська Ватра" відбувся в Україні – в селі Гутисько на Бережанщині. З 2001-го лемківські фестини стали йменуватися «Дзвонами Лемківщини» і проходити в місті Монастириськах під гаслом «Цне мі ся за тобом, мій Лемківський краю». Цей девіз заходу означає жаль, тугу за рідною стороною.

Урочище Бичова на початку серпня перетворюється на справжню лемківську Мекку. Тут можна зустріти друзів, однодумців, познайомитися з відомими політиками та артистами. На фестини до Монастириської з’їжджаються представники цієї етнічної групи українців не лише з України, а й Польщі, Словаччини, Росії, Сербії аби разом згадати трагічну історію, вшанувати предків і, звичайно ж, поспівати. Лемки не можуть жити без пісні, жарту, танцю. Попри поневіряння, які довелося їм пережити, вони не лише вистояли, а й зберегли свою культуру і розвивають її донині.

Свято лемківської культури, як правило, триває два дні. На сцені фестивалю представляється вся автентична культура цього етносу. Пісенну творчість дарують глядачам чимало відомих виконавців, як професійних, так і аматорських. Крім цього організатори радують гостей презентаціями різноманітних тематичних виставок, які дозволяють відчути дух невмирущої спадщини предків.

Цього року, непереборні обставини внесли корективи в організацію проведення фестивалю, ми проводимо Перший онлайн фестиваль. 

 

Урочисті заходи розпочинаються з покладання квітів (11:00, м.Монастириська).  

(трансляція з YouTube каналу)

Благословення священника (12:00);

(трансляція з YouTube каналу)

Відкриття ватри (12:30);

(трансляція з YouTube каналу)

Запалення ватри (13:00).

(трансляція з YouTube каналу)

 

Лемки – західна етнографічна гілка українського народу, яка споконвіків проживає по обох схилах Карпат. Гори поділяють Лемківщину на дві частин, що роз-міщені на території трьох держав – Польщі, Словаччинита України. Північна – галицька, південна – словацька і закарпатська. Границі краю творять форму трикутника, повернутого вершиною на Захід, від р.Сян до р.Попрад.Територія Лемківщини простягається від західного кор-дону України на 120-130 км.

Північна межа проживання лемків проходить попід містами Перемишль, Динів, Березів, Біч, Коросно, Ясло, Горлиці, Грибів, Новий Санч, Пивнична. Південнна межа лежить за Бескидами, понад словацькими містами Михаловці, Бардіїв, Гуменне, Пряшів, Сабинів, Стара Любовня. У південно-східній частині Лемківщини, на Закарпатті лемки (бл. 150 тис.) компактно проживають у районах – Велико-Березнянському, Перечинському, частково Ужгородському і Мукачівському, до р. Боржави. Всі межі мають багато етнографічних півостровіві острівців між поляками і словаками, а також українцями–бойками і закарпатцями.

Назва «лемко» походить від загальновживаного слова «лем», у значенні «лише, тільки». На Закарпатті поширена інша форма цього прізвиська – «лемак». Науковці ввели слово «лемко» в оббіг, як мовознавчо-етнографічний термін, лише на початку ХІХ ст. Самоназва лемків усіх реґіонів – русини або руснаки (не плутати з «русскими»!). Досі вважають себе русинами жителі Західного Закарпаття, Пряшівщини (Словаччина), частково в Сербії, Румунії, Чехії, Хорватії, Угорщині. У міжвоєнний час ХХ ст. чисельність лемків-русинів у світі сягала близько 1 623 000 осіб, у т.ч. діаспора в США і Канаді – 642 тис. вихідців із Лемківщини.

Протягом 1945-46 рр. на підставі «Угоди між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республікиі Польським Комітетом Національного Визволення про евакуацію українського населення з території Польщі до УРСР і польських громадян з території УРСР до Польщі» (від 9 вересня 1944 р.) на Схід було депортовано 483 808 осіб і розсіяно по південно-східних областях України. Тисячі лемків у голодні 1946-47 рр. повернулися в Галичину, ближче до Карпат. На Тернопільщині, зокрема, осіли 41 105 родин або 173 360 осіб. Ті, що залишилися на Закерзонні – 140 577 осіб, під час сумнозвісної акції «Вісла (28 квітня - 12 серпня 1947 р.), були депортовані на Захід – колишні німецькі території, що відійшли до Польщі після Другої світової війни. Невелика кількість лемків повернулася на прабатьківські землі під час «хрущовської відлиги» (1956-57 рр.).


© 2014-2020 Всеукраїнське товариство "Лемківщина". Авторські права застережені. При використанні матерілів сайту - посилання обов'язкове!